На ринку, наче у вулику, – гамірно. Із кожної ятки долинають солодкі обіцянки. Ось і мій хазяїн не втомлюється вихваляти:

Мед – найкращі солодощі! Спробуйте, як липовий тане у роті, вдихніть аромат гречаного, придивіться до соняшникового. Золотисто-жовтий нектар квітки-сонця ще не загус, ще ллється. Панянко, дайте-но крапну Вам на зап’ястя.

Жінка й справді призупинилася, доєднавшись до жвавого натовпу біля ятки пасічника.

От нахаба, – бідкався мій сусід справа. – Вранці мене спеціально розігрів, аби людям швидше збути, а тепер хвалить.

Ой, соняшниковий, не заздрю тобі, – озвався конюшиновий. – Поживних речовин відтепер удвічі менше. Соромно й на язик потрапляти!

Не доливай води, коли й так несолодко, – порадив я і стих, усвідомивши, що ненароком розпатякав секрет сусіда зліва. Польового.

Розігрівали його правильно, на водяній бані. І що з того? Опісля ж водою розвели. Популярність зіграла з ним недобрий жарт.

Він шептав мені про це години зо дві. А потім, коли слів забракло, почав зітхати. І досі зрідка нагадує про себе, та тихо, щоб інші не почули.

Скажіть, хіба можна псувати ідеальне? Із трепетом згадую, як бджоли працьовитими ніжками торкалися моєї сутності. Весь день кипіла робота, і зібраний нектар лився у ідеально відполіровані комірки стільників. Не всі знають, що ложка меду – день роботи двох сотень бджіл. Титанічні зусилля заради вищої мети, – цілющих природних ліків і настрою, який неодмінно буде у тих, хто вміє насолоджуватися духмяним ароматом квіткового меду.

Килина Бішер Мед

Шановний, у мене є сумніви, що мед – справжній.

Ви, мабуть, жартуєте панночко!

Краплю польового впустила на серветку, а він розплився.

Люди розчаровано зиркали на здоровилу у лляній сорочці та брилі, а потім, показово фиркнувши, поспішили у справах. Куди й дівся натовп.

Мій сусід ледь стримав сльози, але красуватися на вітрині було вище його сил. Добре, що хазяїн зметикував його сховати під прилавок, від гріха подалі.

Пробачте, але коли мед псують, – змовчати не можу. Бджоли у наш час і так кволі.

Здоровило підвів очі трохи винувато.

Ви ж їх і цукром, напевне, підгодовуєте? – не вгавала жінка.

Не мій це мед. Сусіда.

Ще краще!

Та що Ви знаєте про мед, моя люба?! Хіба як вирізнити кращий.

Хай і так!

У наш час настої лікарських трав із цукром – куди кращий лік, ніж антибіотики, а вони – усюди. Хворіють підопічні – ними й рятують! Чим поливають фермери свої угіддя, хіба корисними є такі добрива, коли бджоли з року у рік все слабші? Не мій це мед. Дідові вулики – віддав сусіду, бо серце обливається кров’ю, коли бджіл не в силі вилікувати.

Здоровило аж зайшовся. Жінка втихомирилась, проте додала:

Совість має бути. І у науковця, і у фермера, і у пасічника, і у вас, посередника.

Ніби й так, але при нашій екології і законах…

Все ж совість має бути, бо ж люди людям.

Хочете чаю з медом?

Жартуєте?

Ні, панянко, спокутую провину. Завдяки Вам і діда згадав, і його настанови. А мед фальшую лише тиждень. Порадили «добрі» люди.

Я запотів у банці від почутого… Співчував сусідам, переймався їхнім болем, а тепер усвідомив, що й сам не ідеальний. Хто-знає, що у мені? З чого народився? Моя впевненість у власній користі, відчуття насиченості вітамінами та корисними частинками – це правда чи міф із хвалебних од хазяїна? Мало не скис від невеселих думок. На мені дотепна наліпка «без ГМО». Ліпше б не клеїли, бо отой матюк, де в тему красується, а де й без логіки. Ще зваблюю насиченим кольором гречаного меду, але вже й сам не певен, чи зможу примножити здоров’я, подовжити молодість.

Я – мед, я – справжній, – шептав про себе. Тепер вже мої сусіди дивилися на мене співчутливо. Добре знають, що вірити крізь сумніви – найважче.

Бішер Мед з ложечкою

Килина Бішер, 2012.

 

На таке есе мене надихнув літературно-екологічний проект «ПРОдайте їсти». Куратори – Олександр Козинець та Сергій Русаков.

А ось і pdf-результат всього проекту:

prodajte_jysty

 

Сохранить

Сохранить