7 фотомитців із країн Східного партнерства продемонстрували власне бачення прав людини, проблем дискримінації, соціальної справедливості, корупції та бідності. Ці гострі проблеми єднають громадян, збирають багатотисячні демонстрації, формують світогляд сучасної людини.

Виставка People. Places. Processes. тривала з 10 по 15 липня у Національному музеї Тараса Шевченка.

Ми зазирнули за лаштунки світу героїв: кримських татар у окупованому Криму, демонстрантів у Грузії та Вірменії, акторів у найбільш захищеній в’язниці Молдови, трансгендерів у Грузії та безпритульних у одному із двох притулків Білорусі.

Організатор виставки:

Регіональний офіс «Діалог Східна Європа» Фонду імені Фрідріха Еберта, найстарішого політичного фонду Німеччини, що поширює основні ідеї і цінності соціал-демократії: свободу, справедливість і солідарність.

Діяльність Регіонального офісу спрямована на покращення діалогу між представниками громадянського суспільства, на підвищення плюралізму ЗМІ і сприяння обміну досвідом між молодими прогресивними лідерами в країнах Східного партнерства.

  • Ніколаос Ґавалакіс, директор Регіонального офісу “Діалог Східна Європа”
  • К.е.н. Ольга Мелих, проектний координатор
  • Андрій Макаренко, проектний координатор

Куратори виставки:

  • Ліліт Макунц, Міністр культури Вірменії

  • Ольга Алєшка, Дослідницький центр EAST, науковий співробітник (Білорусь/Польща)

  • Кураторські консультації: 

  • Ліза Герман та Марія Ланько

Автори робіт:

  • Рамін Мазур 一 Республіка Молдова
  • Кароліна Дутка 一 Республіка Молдова
  • Нарек Алексанян 一 Вірменія
  • Діна Оганова 一 Грузія
  • Георгій Гогуа 一 Грузія
  • Алєксандр Саєнко 一 Білорусь
  • Еміне Зіятдінова 一 Україна

* на афіші проекту фото Нарека Алексаняна

У рамках відкриття виставки відбулася дискусія на тему взаємодії мистецтва та політики. Учасниками дискусії були Ліліт Макунц, письменник Андрій Курков, літературознавець, доцент “Києво-Могилянської Академії”, директор видавництва “Смолоскип” Ростислав Семків, арт-куратор Катерина Міщенко, співзасновниця “СД Платформа” Катерина Задоєнко.

На початку події театр імпровізацій «Поза часом» представив перфоманс за мотивами однієї з фоторобіт. Митці зачепили майже усі теми фотографій: нерозуміння суспільством, поєднання травми і краси або диктат соціуму. Актори спілкувалися з аудиторією,  一відвідувачі розповіли, що їх зачепило у фотографіях.

Дозвольте розповісти вам історії фотохудожників

Рамін Мазур, Молдова

*Ramin Mazur, Republic of Moldova

Рамін народився у Придністров’ї, працював спершу у локальних медіа, а потім — у міжнародних проектах. Отримав стипендію Human Rights and Photography Magnum Foundation Scholarship та є членом фотоагенції Panos Pictures.

Проект Process (укр. «Процес») представляє фото із репетицій «Гамлета» Шекспіра у колонії особливого режиму №17. Ув’язнені навчалися акторському мистецтву і грали разом із професійними акторами. Ця колонія — особлива, адже більшість її мешканців отримали довічний термін ув’язнення. Постановку робив мистецький центр «Колізей». Показом вистави хотіли привернути увагу до умов утримання в’язнів у колоніях.

Алєксандр Саєнко, Республіка Білорусь

*Alexander Sayenko, Belarus

Із 2006 — професійний фотожурналіст, працював у регіональній пресі, а зараз — фрілансер. Брав участь у виставках у Гродно, Мінську, Москві, Страсбурзі, Вільнюсі, Каунасі, Києві, Берліні. Переможець багатьох конкурсів (Kaunas Photo STAR, конкурс «Прес фото», Environmental Photographer of the Year від CIWEM).

Для виставки було обрано проект Саєнка «Ті, що їдять» (рос. Едоки) про безпритульних та малозабезпечених, які приходять до католицького монастиря по безкоштовний обід. Їх годує організація «Карітас» при монастирі. Фотограф випадково потрапив на такий захід і, за згодою учасників, почав їх фотографувати. Останні радо пішли на контакт. Після закінчення проекту, автор подарував безпритульним роботи, які ті берегли, наче реліквії.

Нарек Алексанян, Вірменія

Narek Aleksanyan, Armenia

Життя вірмен завжди яскраве, принаймні, так ловить дійсність Нарек Алексанян. Неважливо, фотографує він вірменську революцію чи мешканців далекого забутого села. Люди на його світлинах щирі у своїх емоціях.

Для виставки Places. People. Processes. підготував серію фотографій з екологічного протесту проти будівництва шахти у золотому родовищі в Амурсалі. Акція відбулася у Єревані у 2017. Численні незалежні експерти кажуть про те, що видобуток золота у шахті призведе до шкоди місту Джермук (це туристичний центр країни) та екології Вірменії загалом. Тому вірменські активісти не могли залишитись осторонь.

Сам Нарек Алексанян працює як фотожурналіст у НГО “Журналісти-розслідувачі” від онлайн-газети Hetq.

Ґеорґі Ґогуа, Грузія

*Georgi Gogua, Georgia

Із 2013 року Ґеорґі, зі своїми колегами з Азербайджану та Вірменії, керує міжнародною мультимедійною платформою Myangle.net. Із 2014 працює журналістом для Грузинського Радіо Свобода (Radio Tavisupleba). Фокус його робіт соціально-культурні процеси, а також актуальні місцеві та міжнародні події. Фото митця публікувалися у грузинських міжнародних агенціях, журналі Indigo та The Guardian.

Проект We dance together, we fight together (укр. «Танцюємо разом, боремося разом») названий як і однойменний девіз демонстрацій проти затримання людей у клубах Bassiani та Café Gallery, нібито за розповсюдження та збут наркотиків. Три дні молодь протестувала, вимагаючи чесного розслідування інциденту і лібералізацію легких наркотиків, а грузинське МВС погодилося провести розслідування інциденту та внести зміни до відповідних законів.

Еміне Зіятдінова, Україна

*Emine Ziyatdinova, Ukraine

Еміне — український фотограф-документаліст, живе у Лондоні.

Її проект “За межею” транслює пошук кримськими татарами свого дому у складному геополітичному становищі до і після анексії Криму Росією у березні 2014. Усі фотографії показують домашній затишок та пейзажі Криму. Але усе це майже невидиме на фоні політичного тиску, страху та репресій. 

Відчуття затишку і дому замінюється почуттям нестабільності та страху, які існують паралельно з російською державною репресивною машиною та пропагандою. Еміне відкриває нам погляд зсередини, без надмірного пафосу чи карнавальних нот.

Еміне народилася в Узбекистані, куди її сім’ю депортували із Криму за наказом Сталіна у 1944. Бажання відстоювати права людей, які часто не можуть сказати вголос про свої проблеми, привело її до соціології та документальної фотографії. Її роботи — на перетині документальної фотографії, активізму за права людини та журналістики.

Діна Оганова, Грузія

*Dina Oganova, Georgia 

Грузинська фотохудожниця представила проект “Лейді-бой” (Lady Boy) про невидиме життя ЛГБТ-спільноти у Грузії.

Діна зробила фоторепортаж з великої демонстрації проти ЛГБТ-спільноти у Тбілісі у 2012. Оганову шокував рівень агресії та ненависті т.зв. “протестувальників”, яких очолювали представники церкви. Тому вона почала власне дослідження найбільш невидимих людей у її місті – трансгендерів та транссексуалів.

Зустрічі з її героями, Барбаре та Б’янкою допомагають зрозуміти численні труднощі та виклики, з якими такі люди стикаються щодня. Фотограф зображує героїв у їхньому особистому просторі, де вони почуваються захищеними. Незважаючи на вразливе тіло, у кожної із цих особистостей сильний внутрішній світ.

Діна Оганова народилася у 1987 році. Працює документальним фріланс-фотографом, здебільшого у Грузії та пострадянських країнах. У 2014 Діна Оганова потрапила до списку “30 жінок-фотографів до 30 років”, сформованим Photo Boite // Artpil.

Кароліна Дутка, Молдова

*Carolina Dutca, Moldova

Фото Кароліни зроблені у документальному стилі, вони не відразу розкривають задум та концепцію. Доповнюють ці документальні історії інтерв’ю фотографа із героїнями. Коли вчитуєшся у тексти, розумієш, що це реальність.

Кароліна Дутка народилася у Придністров’ї. Її роботи розповідають про невизнану республіку, де слабким нелегко сховатися від можливих небезпек. Фотограф нещодавно завершила два найголовніші проекти у полі документальної фотографії: No Silence (“Не мовчи”), в якому підняте питання дискримінації ЛГБТ у Придністров’ї, та The Places of Violence (“Місця насилля”), де говорить про домашнє насильство. Своїми проектами Дутка хоче зменшити кількість жертв цих проблем і зробити суспільство більш толерантним. Ось звідки вона бере натхнення для соціальних проектів та мистецького активізму.

Так, 9 героїнь проекту Дутки The Places of Violence розповідають свої історії. Через техніку документальної та архівної фотографії, роботу із аудіо-інтерв’ю та міні-інсталяціями, фотограф  змушує суспільство задуматися над причинами та наслідками насилля у сім’ях.

Кароліна Дутка виставляла свої роботи в Україні, Чехії, Молдові, Придністров’ї.

З повагою, команда Bookinbag

  • Килина Бішер, керівник команди
  • Саша Биченко, візуальні комунікації
  • Христина Кошулинська
  • Олена Граждан
  • Ірина Ящук
  • Аліса Виноградова
  • Євген Томинець, фотоматеріали
  • Аліна Бугар
  • Наталія Данькова
  • Ярина Андрейців
  • Анастасія Герасимова

Цифри по кейсу:

  • На PR було 16 днів, це включно із вікендами (працювали нон-стоп). Ідеться про анонси, дизайн, розробку та друк поліграфії, просування події у медіа та Facebook
  • На відкриття завітало ! 205 гостей. Це прекрасна цифра для культурного проекту
  • У медіа з’явилось 27 анонсів фотовиставки, зокрема у KyivPost, на сайті телеканалу “24”, у Gloss, на майданчику Велика Ідея, у ArtUkraine…
  • Репортаж, коментарі та ефіри: сумарно 10. Наприклад, візит на ранковий ефір Прямого телеканалу, розмова у студії Українського радіо, стрім Громадського ТБ, сюжети UA TV…
  • Встигли погодити 3 інформаційні партнерства: громадська організація Дивовижні, ресурсний центр ГУРТ, UA:Радіо Культура.
  • Листівки та/чи афіші погодились розмістити такі прекрасні локації: Svit Kavy, ПеремогаSpace, Моя КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ, Кнайп-клуб “Купідон”, FREUD HOUSE,  Living Room, Pink Freud KYIV, The Blue Cup coffee shop, Кав’ярня Старого Лева

***Просимо врахувати, що ці результати були б неможливі без спільної праці із програмними координаторами Фонду, кураторами проекту та учасниками, що запропонували такі важливі й емоційні фотопроекти.

Липень, 2018