Все свідоме життя Марія Башкирцева мріяла, щоб її ім’я не стерлося у жорнах історії. Бійтесь мрій: її ім’я викарбуване на скульптурі “Безсмертя” у Люксембурзькому Палаці, як видатної мисткині, що пішла від нас занадто рано… На піку можливостей і таланту. Вона перша художниця-жінка, чиї полотна потрапили до Лувру.

Самостійна, працелюбна і щедро пихата. Марія читала в оригіналі Гомера, Шекспіра, Бальзака, Данте, цікавилась історією, філософією, фізикою та хімією (частенько засиджувалась за дослідами). Грала на роялі, гітарі, арфі. Знала латину, давньогрецьку і декілька європейських мов. Критикувала Рубенса, Тиціана, захоплювалась Веласкесом.

Жартома кажуть, що Марія парижанка, з-під Диканьки, але це і справді так. Вона народилась 11 листопада 1860 року у садибі Гайворонці. Шлюб батьків тривав два роки — мати остаточно розчарувалась у ласому до пиятики та несімейних любощів чоловікові. У 1870 році Марія з мамою, тіткою та дідом вирушили у подорож Швейцарією, Австрією, Францією. На якийсь час вони осіли у Ніцці. Саме там 12-річна Марія задумала вести щоденник. У ньому вона захоплюється власним розумом. ЇЇ зверхність шокує, а потім ця віра у себе зачаровує.

Сам жанр щоденникових записів тоді вважався низьким, а тут душу оголила дівчина з високим інтелектом, що, наперекір часу, жадала бути особистістю, жадала слави. Тогочасні сценарії майбутнього пропонували їй стати тінню майбутнього чоловіка, не більше. Тому найкраще досліджувати історію Марії Башкирцевої, занурившись у культурний та історичний контексти кінця 19 століття. Наприклад, вислів “нежіночий талант” тоді вважали компліментом.

Щоб переконатись, що має унікальний голос, Марія вигадала історію, в якій була селянкою. Опікунки, а насправді мати та тітка, привезли дівчинку на прослуховування до відомого французького професора вокалу Вартеля. Він підтвердив, що її чекає світова слава оперної діви, якщо наполегливо працюватиме.

«Яке задоволення гарно співати! Усвідомлюєш себе всемогутньою, почуваєшся царицею! …Це не та гордість, яку дає золото чи титул. …І всі ці лю­ди, …наелектризовані, схвильовані, за­хоплені! Ви володієте ними!», із Щоденника 16-річної Марії.

Дізналась Марія про сухоти у цьому ж віці. Вже зовсім скоро хвороба вкраде голос, потім слух. Марія змінюється, чесно формує текстами власний портрет, і цим нагадує художницю Фріду Кало.

У 1877 році Марія взялась з усією серйозністю за живопис. Вона вступила у Академію Жуліана у Парижі. Увесь час нарікає у записах, як же багато часу втрачено. А у 1879 році завершує курс, який був розрахований на сім років. Ви з легкістю знайдете у Мережі найвідоміші полотна Марії: “Мітинг” та “Жан і Жак”. Їй вдалося стати профі у 19.

Померла Марія Башкирцева у неповні 26 років. На сторінках Щоденника вона радить майбутньому редактору прибрати повтори у тексті. Книгу було перекладено майже усіма європейськими мовами. Нею зачитувалися Леся Українка і Марина Цвєтаєва. Завершу це есе рядком останньої:

“Быть может ей и в небе счастья нет?”, першу збірку поетка присвятила блискучій пам’яті Марії.

Килина Бішер, 2018

Фото зроблене у коворкінгу “Часопис”

*Видавництво: Видавництво

*Відповідальна за випуск Лілія Омельяненко

*Ілюстрація: Олеся Драшкаба

*Верстка Іллі Стронґовського

Купити книжку можна за посиланням, насолоджуйтесь!