Моя подруга палить забагато й запізнюється занадто. Та все ж вишила на тілі небо, яке зіткала в собі римами. В її обіймах завмирають коханці, почувши шепіт дивний, що видається молитвою. У її стосунках ніякої логіки, зате з лишком експресії. У її словах нема агресії. Вона танцює наче приречена. А я у неї майже закохана. Бо вона родом з іншого простору, де тіло не сковане рамками, волосся шпильками, а пальці обручками. І душа її дзвенить, наче чаша індійська. А я досі не знаю, як плаче сопілка. Мої саундтреки – її рими, не варто шукати чиєїсь провини.

– мені шоколаду та чаю смачного

– ти не повіриш, – смакує до нього

Килина Бішер, 2013

В тему та риму вірші Анни Шелестун. Про неї й писала.

bob-marley-legend

♦♦♦

До мене в гості ходить растаман

Запрошує відвідати нірвану

у голові у нього дреди та дурман

на мене Бобі має свої плани

Він каже, що Сіон в його кишенях

Що трубка миру порятує світ

І шо гашишу цілу жменю

Мені вкурити – то не гріх

Для мене Бобі грає Кардіганс

Під їхні ритми крутить дреди

А самокрутки із канабісом

Зарази ждуть своєї черги

Як тільки «God закурить канабіс»

як тільки Бобі зловить ноту

То вже ніякий кат і біс

не забере цигарку з роту

І буде Бобі знов курити

І буде кликати на мандри

І доки я у нього в тріпі

то я собі читаю мантри

vitruvian-man_00324670

♦♦♦

У моїх наушниках грає чийсь рок

і Бог там фронт-мен

і клавішник Бог.

У нього волосся –

сплести можна косу

співає він голосно

і «янгола» носить.

тату між лопатками –

зухвало/зрадливо

не маєш і гадки,

на що Богу крила?!

І церкви фанатів!

Скандують собори –

піару багато

в багатих розмовах.

Замолюють грішні

під музику року

словами найліпшими

найгірші пороки.

А Бог на харлеї

на хвилях FM

все чує й х*єє

від їхніх проблем.

Бо Бог – він усюди

Він – різно-єдиний.

Він – завжди у людях.

Він – завжди людина.

Колись був Христос

учора – Джон Леннон

Сьогодні це хто?

Кого нам всім треба?!

 

У моїх наушниках грає чийсь рок

і Бог там фронт-мен

і клавішник Бог.